12 янв в 12:14 РІДНОВІРИ УКРАЇНИ. :

Індоєвропейці-носії Курганної культури

Курганна культура – це загальне наймення для євразійської культури, яка поширилася на доісторичну Європу та Близький Схід ізаймала
первинно область від Донбасу і нижнього басейну Волги до озера Балхаш ]. Вона припадає на час неолітичного віку та раннього
віку бронзи. Сюди входять також культури бойових сокир і шнурової кераміки, з яких остання поширилася на Дніпровсько-Донецький район. У
слов’янській літературі вживається термін «ямної культури», або вираз
«степова культура», хоча, як зазначає М.Ґімбутас, ми не впевнені, який
був клімат в ті часи – 4–5 тис. років до н.е. в північній частині Чорного
моря, можливо, ці місця були покриті лісом і термін “Steppen-Kultur” є
неточним.
Для Курганної культури типовим є поховання з курганом (насипом)
зверхумогили. Носіями цієї культури були індоєвропейці, точніше, північно-східне відгалуження протоетносу [234]. Займалися вони скотарством
з елементами землеробства. Уже в 4 тис. до н.е. арії приручили основних домашніх тварин, з-поміж них коня, що припускає наявність верхової
їзди та пересування у візку [332, с. 460–461]. У суспільстві існує соціальна нерівність і радше патріархальний устрій. Для людей Курганної культури єдиною була мова, і це був єдиний народ . Виходячи
з лінгвістичних наукових досліджень, для цих людей напочатку характерним було заняття скотарством, перед розпадом цього етносу почало
зароджуватися землеробство. Жили люди Курганної культури в будинках з дверима, дахом, в хаті стояла груба з вогнищем. Будинки утворювали села, які часто обносилися земляним валом і будува
ли фортецю. У побуті використовували казани, горшки з глини, які випалювали з каменю, виготовляли різнізнаряддя: молотки, ножі, сокири, пилки,
голки з кісток. У них були кинджали з міді, яку, мабуть, шляхом обміну,
отримували від сусідів, луки зі стрілами.
Із богів у носіїв Курганної культури відоме ім’я верховного бога, це –
«Батько сяючого неба», святими були тварини, перш за все коні
Курганна культура, що охоплює низини Волги і побережжя Чорного моря, розділяється на кілька етапів. Заселення Європи відбувалося
чотирма могутніми хвилями, відзначає М.Ґімбутас. Їх хронологія визначена калібровкою радіоактивних речовин і знаходиться в межах:
І хвиля близько 4400–4300 років,
ІІ – 3500–3400,
ІІІ – 3000–2900 рр. і
ІV – 2300–2200 до н. е. [332].
Кожна із хвиль приводила до індоєвропеїзації корінного населення.
Як свідчать археологічні та лінгвістичні дослідження, у результаті відповідних культурно-етнічних трансформацій відбулася заміна матріархального способу життя патріархальним, носієм якого були індоєвропейські
скотарські племена. Відповідно змінювався пантеон богів, у яких на перше місце ставали чоловічі божества.
Як зазначає М.Ґімбутас, індоєвропейці принесли з собою секрети
виготовлення металу та нове військове оснащення, разом з участю коней. Соціальний устрій скотарського типу вступив у конфронтацію ізземлеробським автохтонного населення, що привело до симбіозу обох систем, в якому з часом виділилося 3 прошарки класів: панівна верхівка,
воїни-дворяни та трудове населення [333, с. 6–7]. Особливо важливим є
час після 2-ї хвилі міграції, який припадає на другу половину 4 тис. до
н.е., що особливо важливо для етногенезу індоєвропейських мовних груп
у Європі. М.Ґімбутас зазначає, що Центральна Європа стала другою
батьківщиною індоєвропейців [там само, с. 8]. Такому твердженню суперечить наш матеріал, оскільки, як буде показано далі, зародження європейських мовних груп відбувалося не в Західній Європі, а в період відносно тривалого перебування індоєвропейського праетносу на території
Трипілля. Первинно арії як носіїКурганної культури прийшли на терито-
22
Â. Ã. Òàðàíåöü
рію Трипілля єдиним етносом, утворюючи давньоєвропейську (дє.) прамову. Саме на цьому терені відбувся розпад зазначеного праетносу, з
якого виокремилися нові етнічні утворення, а також зароджувалися окремі
мовні групи. Уже з Трипілля відбувалася подальша міграція в різних напрямках, в тому числі Європи, окремих європейських та індоіранських
народів. У такому розумінні територія Трипілля є для великої праіндоєвропейськоїмовної гілки другоюбатьківщиною, куди арії прийшли зінших
місць.
Як уже йшлося, заселення аріями Трипілля відбувалося поступово
і тривало довго, протягом багатьох сотень років. Звернімося до зазначених вище періодів заселення Європи носіями Курганної культури.
І період – перші контакти Курганної культури з «західними» групами засвідчені в одному пізньонеолітичному цвинтарі Дніпро-Донецької
культури під Нікольським в районі нижнього Дніпра, тут знайдено посудину докукутенської культури [332, с. 463], остання засвідчена і в інших
розкопках у Михайлівці під Херсоном. Добре збереглися кістки коней як
свідчення про те, що люди Курганної культури принесли з собою із східночорноморських степів до Європи коня, якого почали освоювати мешканці Трипілля. Проте останні дослідження, починаючи з 1980 року, українського вченогоД.Телегіна та американських вчених Д.Антонія іД.Браун
показали, що ними знайдено поселення за 250 км на південь від Києва, в
якому були вже приручені коні: на їх їздили верхи [307]. Були знайдені
загнуздані вудилами коні, чого не може бути з дикими тваринами. Давнина була визначена за допомогою вуглецевого аналізуС-14. Автори зробили висновок, що коні, на яких мешканці їздили, відносяться до 4000 р.
до н. е. Як стверджує М.Ґімбутас, все ж коні були приручені індоєвропейцями і ними долучені до трипільських земель. З цього випливає, що в
зазначений вище час індоєвропейці у своєму розселенні вже досягли вказаного теренуСхідної Європи.
В.Кульбака і В.Качур стверджують, що колісний транспорт було
винайдено індоєвропейцями і розповсюджено до початку «розпаду і територіального поширення з єдиного центру» праіндоєвропейського етносу [140, с. 6]. Під час дослідження археологічних пам’яток використовували метод радіовуглецевого аналізу з відповідною калібровкою. Згідно
23
Òðèï³ëüñüêèéñóáñòðàò: ïîõîäæåííÿäàâíüîºâðîïåéñüêèõ ìîâ
з цією методикою історичне датування Трипільської культури відносять
до періоду V – початку III тис. до н.е.
В.М.Даниленко знайшов на території Східної Європи дерев’яні візки з колесами в похованнях «заключної доби давньоямної або раннього
періоду розвитку катакомбної культури» [74, с. 114]. Велику кількість
візків знайдено в «степовій та лісостеповій смузі від Дунаю на заході і до
Каспію і Кавказу на сході ... мідно-бронзового віку» [140, с. 43]. Початкові «спроби доместикації коня найдавнішими індоєвропейськими племенами цієї культури ймовірно відносяться до середини V тис. до н.е.»
[там само, с. 37]. Перші в світі дерев’яні візки з’явилися у індоєвропейців на території Південної України та Надчорномор’я і Надазов’я у пізньокам’яний період (ХХХІІ ст. до н.е.).
«Люди курганної культури займали високі береги річок іжили впродовж століть по сусідству з ранньою Кукутень-Трипільською культурою
і рядом з місцевими Дніпровсько-Донецькими селянами», відзначає
М.Ґімбутас [332, с. 464]. Трипільська культура (Кукутень) переживала
свій час розквіту і була поширена в басейні Середнього Дніпра, включаючи район Києва. Як зазначає М.Ґімбутас, є багато поселень, які засвідчують сумісне існування культур Курган ІІ і Кукутень А3 (Трипілля В).
Період ІІ Курганної культури відповідає Кукутень А3, це показують археологічні розкопки підКременчуком, радіовуглецевий аналіз датує
їх роками 3565±90 до н.е.
Курганна культура ІІ та ІІІ періодів свідчить про її поширення за
межі сучасної України, на Балкани, Трансільванію, Центральну Європу,
Північну Європу, на Кавказ і Близький Схід [332, с. 467]. У перші фази
(4500–2000 рр.) індоєвропейці невеликими племенами поселилися на півночі Чорного моря, в 4-х наріжних будинках, заглиблених частково у землю, зроблених із дерева, вони утворювали невеликі села. Люди були
переважно скотарі, але у ранню добу все ж переважали селяни-землероби [там само, с. 88]. Археологи називають культуру автохтонного населення «Дніпровсько-Донецька» [332, с. 89], що становила собою субстрат для людей Курганної культури. Вплив сухих сезонів, про що йшлося раніше, чи, можливо, подіяли інші причини, але вони змусили покинути
обжиті раніше території [там само, с. 90].
24
Â. Ã. Òàðàíåöü
Утворені індоєвропейські поселення з Курганною культурою почали за 3 тис. років до н. е. нові розселення [333, с. 9]. У цей час започаткована 3 міграційна хвиля індоєвропейців ізДніпровсько-Волжських степів, носіїв так званої «ямної культури». У результаті змішування автохтонної та індоєвропейської культур утворилися нові гілки мов, що були
предками германської, балтійської, кельтської, слов’янської, італійської,
іллірійської, фригійської та індоіранських, утворення яких завершилося
до середини 2 тис. років до н.е. [там само, с. 1 0]. До цих груп М. Ґімбутас відносить також вірменську та грецьку й албанську, з чим ми не
можемо погодитися, бо ці етноси, як зазначено вище, мігрували через
західну сторону Кавказу і зупинилися на півдні Кавказу та на Балканах.
Наша точка зору ґрунтується на лінгвістичних дослідженнях, виконаних
насамперед Т.В.Гамкрелідзе та Вяч.Вс.Івановим [51].
Поширення в Європі носіїв Курганної культури, як вважає
М.Ґімбутас, стало можливим завдяки тому, що вони навчилися запрягати коней [332, с. 468]. Люди цієї культури мали вози на 2 або 4 колесах,
зроблених у вигляді кружала із дуба, останні (4-х колісні) знайдені на
початку 3 тис. до н. е. як вози для поховань небіжчиків, двоколісні були
транспортом у степу, але це ще не бойові колісниці [там само, с. 468].
Коли люди цієї культури вторглися в Центральну та Північну Європу, з
впевненістю сказати не можна [332, с. 470]. Протягом третьої міграційної хвилі(3000–2900р.р. до н.е.) люди Курганної культури пішли на Захід
до Рейну, на північ до Південної Скандинавії, на Північну Росію.
Четвертий період в 2300–2200 рр. до н. е. характеризується завершенням міграцій носіїв Курганної культури і показує їх шляхи: через Кавказ на Ближній Схід, через Балкани і можливо через Чорне море до
Егеї і Західної Анатолії, через Румунію до східної частини Центральної
Європи, через Західну Україну і Польщу в Центральну Європу і Балтику
[332, с. 472]. Четверта хвиля, спричинена суховіями клімату, привела до
міграцій у Середню та Північну Європу [332, див. карту на с. 92–93].
Поселення людей Курганної культури в Південно-Західній Фінляндії
привело в 2 тис. до н. е. до появи нових культурних рис [там само c. 592],
їхнє вторгнення різко змінило уклад життя цих автохтонних племен. Це
відноситься до початку 3 тис. до н.е. [332, с. 590].
25
Òðèï³ëüñüêèéñóáñòðàò: ïîõîäæåííÿäàâíüîºâðîïåéñüêèõ ìîâ
У пізній час четвертого періоду в окремих ділянках північного
Кавказу чи південної Росії носії Курганної культури були знайоміз металургією. У бронзову добу відбувалася культурна диференціація і утворення нових культурних груп [332, с. 478], якізнаходяться по сусідству з
Трипільською культурою. Серед них М. Ґімбутас розглядає такі:
1) Усатова група: цей змішаний варіант розвинувся ізКурганної культури та Трипільського елементу. У розкопках знайдено багато кісток овець,
також рогатої худоби та коней. На цвинтарях співіснують одночасно курганнімогили та плоскі без насипупоховання, типові для трипільців.
Досить поширеними є кургани в Одеській області, в яких знайдені
предмети, що відображають культуру різних епох [230, с. 29]. До появи
курганів, які появилися з приходом індоєвропейців, автохтонне населення цих земель робило поховання в простих грунтових ямах, не залишаючи над могилою горбів. Таких поселень, гумельницьких, понад 30 відкрито у межиріччі
Навигация (1/2): далее >
Сообщество: РІДНОВІРИ УКРАЇНИ.
Канал: Язычество
27 1 3 2
← Пред. След. →

Комментарии (2)

Наскільки знаю за першооснову стали як племена з Індіїї, можливо Тібету - ті самі арійці, люди що н`если перш за все духовну культуру (слід підкреслити наскільки вивернули розуміння цього слова), і більшість - драговичи, кривичи.. хто там ще, не мало було, вони теж несли свое, унікальне. На мою думку це той сплав з якого понад двох тисячоліть кувалась НАЦІЯ. Не настоюю, тут і мої припущення, але те що тут друга батьківщина давньоєврейців точно не згоден.
це не просто припущення
-1
Показать комментарий
Скрыть комментарий
Для добавления комментариев необходимо авторизоваться
Война: Ангелы vs Демоны
Началась война ангелов и демонов прямо на улицах...
Версия: Mobile | Lite | Touch | Доступно в Google Play