Проходять дні

Проходять дні
Одна думка повторюється
В голові
Разів двадцять

Про що думаю
Ніяк не поясню
Думки плутаються
А я у них гублюся

Бачу картини, букви
Чую кольори, бачу звуки
Тому мене питають
Чи я щось вживаю

А я вживаю музику і звуки
Нюхаю щастя,
І залежний від правди

От би на годиннику
Було завжди дванадцять
І завжди ніч була
Тоді настрій такий класний

Той настрій
Ніколи не міняється
Настрій весело-сумний
Тоді вірші найкраще пишуться

А ще малюються
З фарбами
Які не закінчуються

В тому ж настрої
Наче в уповільненій зйомці
Всі дивні такі
А я бачу нові деталі

Та не забуваю
Думати про ту
Кого кохаю

Завмерла вона
Перед очима
Неначе найкращого
Митця картина

Досі не розумію
Чому коли бачу її
Неначе млію
І не можу відвести погляд

Відчуття неначе
Зараз загорюся
І одразу згасну
Коли забоюся

Тоді згадую друзів
Для яких був плугом
Проте інших
Не знайти за тим вуглом