Сумую за тобою.

Сумую за тобою.
I краще про це говорити.
Ти ж знаеш як буває,
Коли уста не терплять тишi

I хочуть щось сказати,
Як першотравневi квiти.
Але ж ти далеко.
Виходить, мої слова на вiтер?

Та нi, не може бути,
Як долонею до неба.
Адже я кохаю.
Сьогоднi менi вiриш?

Тiльки сумую за тобою.
Бо тебе немає. Це дивно.
Чи диво це? Не знаю.
Повiр, менi с тобою легко,

Як вiтру мрiї пташки колихати.
Вiн має рацiю. Вони розсипанi,
Як бiсер на вiзерунках.
А я стою собi в сторонцi коло хати,
Й менi холоднi анiмацiї сiчневi цi,
Що твої руки. Оце малюнки.

Як з пробитого човна,
Нiби з останнiх подихiв,

Веслами по хвилях холодних океанiв
Клянусь, що хочу тебе в обiйми,
Як сльозой затертi очi неба
Обiймають плечi вiкон. Але все марно.

Бо ти далеко.